Куди ж це котиться мій грішний світ?
Заводить душу в непроглядну ту убогість?
Звідки взялись оті байдужість й гніт
Що так потворять і світогляд, і свідомість?
Самотність у обличчя знає лише той,
Хто жалюгідну віру в бога проміняв на тишу,
Хто мізантропії лизнув чималий слой
І сірий світ дегенератів не полишив.
Цинізм - мій гріх, мій хрест і моя сутність,
А пафосу і самолюбства - відбавляй.
Мені всерівно, що наївні очі це бентежить,
Цнотливе серце не покладе цьому край.
Втікайте, друзі, краще від людей,
Читайте Маркеса, Уальда,,Ніцше
Не зупиняйтеся, коли душа загасне, наче Грей,
Скоріш ставайте мною - розгубіть хороше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331289
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2012
автор: Сам по Собі