Лише тоді, як ніч зустрілась з ранком,
Коли Полярна марила світанком,
Змогла і я забутись і забути
Гіркої і нестерпної спокути.
Нема стежини, де б тебе зустріти.
Розсипані в пилу засохлі квіти.
Плакуча верба похилилась з жалю.
Я ж журавлів із вирію стрічаю.
Життя проходить геть, як запах квітів.
Не оживити, що зуміли вбити.
Ключ журавлиний радісно курличе
І десь у літо за собою кличе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331165
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2012
автор: Ліоліна