Приходить час і залишаєш,
Все те, що зберігав роками,
Чим жив, що цінував,
Що "розгребав" руками.
Напевно біль, а може зрада,
Чи просто виходу не має,
Ти повертаєшся спиною,
І йдеш за серцем, що втікає.
Тікає щоб про все забути,
Та біг на місці й на колінах,
Немов би вільний та живеш,
В прозорих і забутих стінах.
Берем на себе забагато
Й в один момент є "перехід",
Що було "до" і буде "після",
Й куди тепер візьмеш ти хід.
Чи то доросліший стаєш,
Чи то життя тебе міняє,
Чим вище в гору ти ідеш,
Тим важче додолу раняє.
Та все ж потрібно пробиватись,
Й коли упав, потрібно встати,
Ніщо і ніхто тобі не дасть,
А що заробиш будеш мати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330997
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2012
автор: Джон Міцний