Напльовано в душу, знівечено долю,
Потухла зоря, вже немає світила,
Що ж ти наробила, кохана, зі мною,
Навіщо спалила розправлені крила.
Чому на душі навіть влітку морози,
Не візьмуть лід серця тепер криголами,
Я іншим жінкам даруватиму рози
І вистелю іншим дорогу віршами.
В орлів також з часом загояться рани,
Чекаю коли знову виросте пір’я
І ясно засвітять життєві екрани,
І зірка засяє з нового сузір’я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330939
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2012
автор: Віталій Назарук