Тримаю в руках чашку чорного чаю з корицею,
І фото твоє омиваю гіркими слізьми.
Не треба, щоб біль мій вертався тобі сторицею,
Лиш спогади нашого літа з собою візьми.
Тримаю в руках чашку чаю гарячого з м*ятою,
Про тебе усе нагадує....мелодія ночі...
А сніг вкриває землю білою ватою,
Якби ти знав, що я до тебе хочу!
Тримаю в руках чашку чаю уже з малиною,
І дивлюся крізь простір, не рахую час.
Відколи ти пішов зробивши мене винною,
Сказав, що вже ніщо не поєднає нас!
Тримаю в руках чашку чаю тепер зеленого,
І все ще надіюсь на диво чому не знаю,
Ех скільки в світі багато всього нездійсненного.
Чому не можу забути, чому досі кохаю.
І не вистачає того запаху кориці,
Погасла назавжди надія на спільне "ми",
Стараюсь не зважати на різні дрібниці.
Лиш спогади нашого літа з собою візьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2012
автор: БылОсніжка