Покійник у домі… Гримлять пересуди,
Як ніби то небо стікає сльотою…
В одній – аж дві жінки умилось сльозою:
Кривляться губи, здригаються груди,
Затьмарені очі, поникнуті плечі…
Не марно цей вік називається «вечір».
В одній – молодиця ридає: «Вдовиця!»
І пасербка плаче – ніхто для вдовиці, –
Покійному – пасербка, – сталось – дружина;
Зумів молоду обкрутити, вражина.
Вона не ридає, а виє: «Такої
Потрійної долі зазнала лихої!..»
Здавалось, покійний з труни посміхався:
«Нічого не знаю, знайдеш чим платити!»
Здавалось, покійний боргами пишався:
«Лишив тобі скарбу…чверть боргу закрити!..»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330750
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2012
автор: Михайло Нізовцов