"Не пояснюй мене", - попросила -
"Легше жити, не знаючи час".
Все засне, тільки осінь пресива
Знов напише сонет не про нас.
Як я можу? Сказати не сміла,
Як же бути? Цю відстань руки
Не здолати. Весна переспіла
Наспіває забуті думки.
Як же тепло без тебе - на диво,
Як же бути? А так. Залюбки.
Як я можу? Лиш осінь пресива
Забирає нас двох у віки.
"Не пояснюй мене. Так не буде,
Те, що знане, цінує буран,
а ти інший. Ти посланець Будди,
Щоб розсіяти хмари й туман.
Я щаслива у світі без ладу,
Ти лиш маска моя, не життя.
І кати вже чекають на страту,
А симфонія світу німа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330333
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2012
автор: Likera