Моїй душі потрібна батарея,
Душевний біль скував мої серця,
Мов підла маска Доріана Грея
Морозить без початку і кінця.
Нехай твої солодкі ніжні губи,
Коли ти зникнеш в водоверті почуттів,
Замінять меркантильні теплі труби,
Вогонь і воду розітнуть обійми снів
Хай флюїдний запах міді і води,
Нудотний подих нового життя,
Розвіє спогади в ніщо і нікуди
Про твоє ексфіктивне почуття.
Я ж шукав тепло душі лише в тобі,
Попереджав, застерігав, мовчав.
Нажаль, ти таки повірила мені
В очах твоїх я так нікчемно впав.
P.S.: Немає болючішого приземлення, за приземлення в очах музи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2012
автор: Сам по Собі