Чому так холодом ти дихаєш у вічі?
Чому слова крижинами по серцю б'ють?
Для чого ти говориш двічі,
Не знаючи чи зробиш хоч коли-небуть?
Для чого так багато слів пустих
Говориш з поглядами ніжними такими?
А потім я у постатях німих
Шукаю очі, схожі із твоїми…
І мимоволі всіх порівнюю з тобою,
Та кращих все ж і не знайду!
Ти ненароком підштовхнув до бою,
Моє серце й розум проголошують війну…
Я вже не я: розбита на фронти,
Нестерпний біль окутав рани.
Незнаю що робити і куди іти:
До тебе – пізно, у небуття – ще рано…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330229
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2012
автор: Марія Райська