Мороз останній гірким риданням б»ється в моє вікно
Мороз готує своє повстання,та марно це все одно.
Мороз малює принишклі квіти,квилить,немов дитя
Мороз цілує вишневі віти,марить своїм життям.
«Отямся,брате»,-йому кажу я.
Марні твої жалі.
Весна з зимою завжди межує.
Крокує вже по землі.
Мороз лютує,мороз все в»ється попід моїм вікном.
А сонце чисте уже сміється,колише його тихим сном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330089
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2012
автор: Ростислава