Дрібненький дощ неначе сіяв сльози,
Нині Господня пролилася кров.
Кричуща річ в житті – метаморфози,
Час мук на зміну величань прийшов.
Були: «Осанна! Слава в вишніх Богу!..»-
Потрясся в криках весь Єрусалим,
Сьогодні ж Божий Син йде на Голгофу,
Жінки і Мати Пресвятая з Ним.
Апостолів нема, крім Іоана,
Один з них зрадив, інші розійшлись,
Петро відрікся тричі до світання,
Коли приниження розпочались.
Був там Ісус як Агнець безголосий,
Первосвященикам не прирікав,
Які все більше наповнялись злості,
Що Божим Сином Він Cебе назвав.
Крики юрби настроїли Пилата,
Щоби Варавву-злодія пустив.
Ісуса засудивши до розп’яття,
Пилат перед народом руки вмив.
Глас: «Кров Його на нас, на наших дітях!» -
Поклав у правосуддю цім кінець.
Ісус розп’ятий в ранах, кров, жахіття,
На голові із терену вінець.
13.04.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329997
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.04.2012
автор: С.Плекан