В безодні так тихо, та це не даремно
Безоднею зветься масштабність дірок
Безкровність поранень, тілесних обмежень
Нездійснених клятв, недосяжність зірок
Падіння без злету і фраз без закінчень
Чекаєш, шукаєш і знову програв
А де ж оті крила що ти забезпечно
Носити повік сам сабі обіцяв?
Невже новий дім,нові цілі,бажання
В душі твоїй тануть і падають ниць?
І смугою крові ти мов на прощання
Сказав,що в безодню навік полетиш…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329970
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.04.2012
автор: AxlRose