Та не печи ти душу їй розпаленим камінням,
не протирай сльозливі очі чужим благословенням,
не вигинай зап’ястя, не ламай тендітні руки,
не грай словами вправно завдаючи муки,
не будь злодюжкою-кінто та лицеміром,
бо і колись мої ще сльози виміряв ти дощоміром,
не добивай посухою, як любить це робити вітер у жнива.
Хіба то є провина що її душа і ще жива?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329947
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2012
автор: Мері Benovski