Боги упали.. Всі стократ.
То що ж казати про людину?
"Живімо далі"? Ти Сократ?
Що повторяєш безупину?
Ось тридцять срібняків - сховай
Свої слова куди подалі.
І тут в руках своїх тримай
Нові завіти і моралі!
Цей погляд в очі та поклін
Тепер належить лиш людині,
Бо ти проспав сумний подзвін
По всім богам в одній годині.
Ось тридцять срібняків - твій знак.
Тепер Мамоні служать храми!
І не дивись на мене так -
Віднині скажуть лиш вустами.
Ще й душу куплять заодно.
Бо вже й Диявола нестало.
Тож йдемо, друже, по вапно -
Цим людям ангелів замало..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329928
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.04.2012
автор: M.E.(nachtigall)