Прийшли роки не забарились.
Стоять , як коні за вікном.
Йдіть далі чому зупинились
Не по дорозі нам обом .
Ідіть аби Ви провалились.
Подалі йдіть собі шляхом .
Почули наче розчинились.
Махнули лебедем - крилом .
В дворі,як згадку залишили,
І сум і радість все гуртом.
Достатньо в світі походили,
За стіл всідалися разом .
Зірвалась пісня соловїна ,
Майнула вдалеч рушником .
В борах , дібровах забриніла
І полилась навкруг теплом .
Застигла суть у благодаті ,
Немов опоєна вином .
Красу довкруж з небес податі,
Бог осінив своїм перстом .
Роки стриножені прожиті,
Нехай несе у даль шляхом.
Ти ж день сьогоднішній прожитий,
Сприйми в дарунок всім єством.
І що з того, що у морщині,
Сріблиться мудрість над чолом.
Твоїх очей веселки сині,
Ще живлять річку джерелом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329745
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.04.2012
автор: Дід Миколай