Замикає в голові одне бажання,
Щохвилини боротьба за виживання.
Всі забули, чи ти був, чи вже немає...
Ні бажання, ні життя, ані кохання.
Всі голодні наче вовки а не люди,
У метро сидять і дивляться повсюди.
Всі бажання свої прагнуть втамувати,
Із життя у казку прагнучи попасти.
Та куди я їду де моя зупинка?
Що чекає там в кінці і де кінець?
В голові лунає тихо твоя пісня,
А я в руці тримаю просто олівець.
Я малюю синє небо жовте поле,
Як хитає ніжно вітер колоски.
Я малюю твої очі й твої брова,
Твою усмішку, коли ти мило спиш.
Та сьогодні я вже більше не малюю,
Часу обмаль, і немає більше сил.
Час від часу свої рани я лікую.
Рани ті, що залишила мені ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2012
автор: Швабчук (Schwabchuk)