« - Ти мій назавжди…» « - Ти моя навіки…»
Вели розмову сині й карі очі.
Каштанові – то очі чоловіка
І синьо-незабудкові – дівочі.
Він гладив поглядом її волосся
І смакував п’янку сліпучу вроду,
Як пестить вітер подихом колосся
І спраглий п’є з відра джерельну воду.
Дівочий погляд бачив мужні руки,
В широких плечах – захист і опору.
А чийсь недобрий – сіяв тінь розлуки,
Колов шпильками заздрості й докору.
Мовляв, йому – вже літ багато нині,
Вона ж – немов троянда у бутоні…
Та обіймались карий погляд з синім
Й серця зливались в чистім в унісоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2012
автор: Галина_Литовченко