Повітря перенасичене думками
сміхом
запахом кави
і гуаші
Він сидить і дивиться
не на мене
а в вікно
і невідомо чого чекає
від цього густого цукрового вечора
дихає спокійно
крутить думки в голові
і чашку в руках
такий рідний
до кінчиків пальців свій
хитає ногою в такт музиці
живе в такт зі мною
і саме зараз я як ніколи
бачу в його очах те
що він ніколи нікуди не зникне
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329565
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.04.2012
автор: Ірина Гнатюк