Сиділа на обрії я й посміхалась.
Закутана в небо, зірками вкривалась.
Засмучений місяць я знов обіймала,
В заплакані щічки його цілувала.
Довкола літали думки і бажання.
"Нічні листоноші" плекали вітання,
Й розносили всім, хто страждав від безсоння,
Кого полонили бажання бездонні.
Дивилась на світ я своїми очима;
Блукала у миті, життям одержима.
Купалася в мріях і щастям вмивалась.
І завжди від дійсності вміло ховалась.
Ця дивна гра в піжмурки не припинялась,
Бо з бажаним світом невпинно я гралась.
Мене засмоктали невинні бажання
І вибили з мене правдиве зізнання...
Сиджу я на обрії й досі всміхаюсь.
Закутана в небо зірками вкриваюсь.
Засмучений місяць я знов обіймаю.
І досі на диво сиджу і чукаю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329556
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2012
автор: Fata Morgana