Дай піду но я в поле безкрає,
Дай но в нім назбираю квіток.
Дай послухаю як в нім заграє
Вітер пісню свою з пелюсток.
Дай відчую повітря в легенях.
І як кров в моїх жилах бурлить.
В кольорах насолоди, пастельних,
Розумію як хочеться жить.
Як багато ще треба зробити.
Як багато побачити ще.
І щоб серцем усім та й любити
Своїх близьких, й навкруги усе.
Допомоги напевне хтось прагне
З моїх рук і із серця мого.
Щоб сказати могла, що не марне
Це життя…як бува для кого…
В насолоді від зір і від неба,
Від полів, від людського тепла.
Так напевно всім жити нам треба,
Щоб у серці як день, то й весна.
Тільки зараз пустіть мене в поле,
Щоб у нім назбирала квіток,
Впавши ниць у траву, наче в море,
Щоб зробити весняний ковток…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329488
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2012
автор: zhura