Ти дивишся звідтіль, на мене тато?
Як я живу, які у мене діти,
Якими друзями життя моє багате,
Чи не дозволила я споминам зітліти?
Якщо не дивишся, відчуєш що стараюсь,
Твоє ім’я паплюжити не сміють.
Якщо в чімсь винна – я тобі зізнаюсь,
А інші від цих знань нехай чманіють.
Ти подивись, я майже не змінилась,
Лиш виросла, за довгі двадцять літ.
У щирій сповіді тобі лише відкрилась,
Зняла з душі той непосильний гніт.
Твоїх порад не чути через хмари,
Їх Ангел чистий принесе ві сні,
Мов охоронець прожене примари
Й тепло з привітом передасть мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329341
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2012
автор: Любов Чернуха