Колисайте мене, тумани,
Щоб душа відпочила у сні,
Від образ і жорстоких обманів.
Не дожити мені до весни.
Приготуйте мені домовину,
Та жива я іще. Не кладіть….
Дай мені лиш пожити хвилину,
Зберегти у очах щастя мить.
Покладіть мені квіти у коси,
Коли крапля життя зникне геть.
Омиватимуть літнії роси,
Замітає зими круговерть.
Коливайте мене, сни останні,
Доки можу побачити вас.
Бо покличуть мене на світанні,
Коли щезне мій зламаний час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329275
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2012
автор: Міщишина Христина