Летять мов хмари стомлено літа,
Їх гонить вітер по життєвім небі,
Пора осіння – золота пора
І іншої тепер мені не треба.
Я руки до хмаринок протягну
В пісні додам своєї трохи туги,
Не раз я гори ще переверну
Удвох з тобою віддана подруго.
Летіть хмарки мої у вишині,
Літа даруйте із весняним блиском,
Нехай вони всміхаються мені,
А вітер ще погойдає колиску.
Тільки уверх, у хмари, наче птах,
Роки попестять душу новим змістом,
Бо мій давно вже визначений шлях,
Несу свої літа, як відра коромислом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329244
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2012
автор: Віталій Назарук