Монотеатр

Все  сам.  Скрізь  сам  і  завжди  сам.
І  рішення,  й  сніданок  пізній.
Слова,  немов  зими  любов,  -  
І  гріють,  й  знову  коле  іній.
І  сам  народжуєш  раптово,
І  похорониш  –  знову  сам,
Шалені  змішуєш  коктейлі
Із  ніжностей,  кохання,  драм.
На  сцені  –  тисяча  емоцій,
На  сцені  боляче  герою…
І  знов  байдужості  завіса
Твоєю  кинута  рукою.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329219
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2012
автор: Innessanew