Коли болить,- то що тоді до світу.
І скільки крику в серці, там де зліва.
Кричить душа моя несамовито,
А я відчути так і не зуміла...
Коли затерпло все, й закам'яніло,
І тільки мить до пристані отрути.
О, скільки крику, болю в серці скільки...
І зрад терпких без сонної покути...
Коли болить, то що тоді до віршів?
Вони мене народжують спочатку.
А якби я не жи́ла ними більше?
Хіба б зуміли рими промовчати?
Коли болить, то вірші, мов розрада,
Хай плаче світ, і я із ним заплачу.
Хіба буває все й ось так відразу?
Прощаю все, та віршів не пробачу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329129
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2012
автор: Весняна Осінь