Журавка у полі зламала крило,
Як їй долетіти у рідне село,
Там своє кохання у перше зустріла,
Так щиро і ніжно вона полюбила.
З журавлем у парі кубло намостили,
Діток діждали ніжно ростили,
Радість була, була і тривога,
Додому завжди повертала дорога.
Як же піднятись їй в небеса,
Думка у неї лише одна,
Душа болить, рана болить,
Не долетить вона, не долетить.
Осінь дерева золотом вкрила,
Голову тяжко журавка схилила,
З сумом у небо вона поглядає,
Як її доля самотню чекає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329035
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.04.2012
автор: Антоніна Грицаюк