Ми з тобою в вишневу підем заметіль.
Попід шепіт ялин і зажурений клекіт лелеки
Ми підемо туди,де літа зупиняють свій плин,
І повернемось в юність далеку .
Ми полинемо спогадом в юність свою,
В сніжно-білу,яскраво-мальовану казку,
Коли небо стелило під ноги зорю ,
А весь світ дарував тільки ласку .
Я у тому саду поцілую тебе .
Поцілую й розтану в обіймах любові,
А із серця на білу вишневу фату
Сочитися будуть краплиночки крові.
Закружляє в повітрі стрімка заметіль.
Замете і твій слід ,і стежину оту.
,І хоч серце ятритиме відчай і біль
На коси накине самотності білу фату.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328879
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2012
автор: Ольга Струтинська