Зачини нарешті ці двері
Вічний протяг
Ми тому так довго хворіємо
Гей, хлопче, ти знову ідеш не так
Ми з тобою
Ні краплі не віримо
В те, що тепло комусь опісля злягання
В те, що Єсенін повісився
В те, що жінкам слід брати учать у виборах
А Ніл Армстронг блукав по Морю Спокою
Ми так схожі
Направду
Все
Вітри полетіли
І шмагають тіла
Батогами
Якщо буде, то точно не з нами…
Гей, хлопче, краще б ти
Був
І якась там електрика замість божого спалаху
Інакше визнАння
Що тріщать не розряди, а рветься по швам
Моя привидна куля
В якій дме звідкіля невідомо
Розв’яжи мені очі
На хвильку
І руки
Там же – Вічне Життя?
оригинал: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328299
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328830
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2012
автор: Ева Зиг