Мамо, погляньте, люба
весна журавлями летить
погляньте колишеться небо
вмерти б отак і не жить...
сонце, погляньте, нене!
сонце кохає блакить
палко... які цілунки
небо сонцем ятрить...
мамо, погляньте, треба
треба ворота відкрить
земля під ногами, мамо
конем вороним стугонить
чуйте, мамо, як скаче
може то мій козаче
може то моя доля ...
витріть ці очі не плачте
піду я, Вас покину, в поле
доньку свою відпустіть...
що ж мовчите рідненька?
крикніть чи посваріть
чом ви такі суворі?
хто відібрав вашу мову?
у чім поясніть мені річ,
киньте ослінчик сосновий
хай розгориться піч,
що ж це? за що карайте,
та відійдіть від тину
благословіть дитину,
а краще підіть у млин...
послухайте, мамо, журчання
один лише раз той клин
кличе у небо весною
один він як місяць в калини
ви вірите Катерині,
вірите, мамо, один...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328732
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2012
автор: Ольга Ратинська