Приглушена криками затихає сповідь серця
Все лихе, лиш правдою назветься
Коли признаєшся у всьому, та запізно
І вже встромив кілок у груди ти залізний.
Закритий від усього в оберемках темноти
Ти ніколи не шукаєш простоти
Ховаєш сенс забутого під вічними снігами
Доводиш істерику до повної нестями.
Щось старовинне заламіноване у покривало
Тебе життя вже повністю дістало
І вихід є, брехню розвіє буревій
І ти торкнешся чистоти її прекрасних вій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328643
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2012
автор: EroS