Я хотів написати щось добре,
Щоб воно гріло душу як кава,
Як остання ранкова цигарка,
Та життя це не гра й не забава.
В ньому горя сповна, повний келих,
І чомусь щастя в ньому замало,
Там на дні після смутку й печалі …
Мабуть мрії мене доламали.
Як годинник без цифри дванадцять,
Як без шестерні тікаю з браком,
Тай мені вже давно і не двадцять,
І життя час від час ставить раком …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328597
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 08.04.2012
автор: Віктор Непомнящий