Яка чудова мить - творити!
Подумки з небом говорити,
Із сонцем, квітами й дощем,
З людьми, з вітрами... ще і ще!
Це правда, друзі! Так, я вмію
В тенети слів ловити мрії,
думок перлини, блиск ідей,
і пам'ять про близьких людей.
Буває, що слова морочать,
не відпускають, тягнуть... хочуть
Мені втовкмачить щось своє...
Ловлю, рихтую, правлю... є
Щось вловлене незнамо звідки.
Кохання, щастя й болю свідки,
неначе із землі - трава,
Ростуть в душі моїй слова.
В пістрявім їх різноголоссі
спираюсь на любов і досвід,
І вже не гамір, а пісні
Звучать, пливуть, живуть в мені.
Немов кульбабине насіння,
Що відлітає в небо синє,
Мої слова полинуть в світ.
Вони цікаві вам? Ловіть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328501
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2012
автор: Кузя Пруткова