Життя змінилося і знову купина,
Оцей стрибок піднятися дав змогу,
Колодязь свій не міряю до дна,
Бо поки з глибини черпаю воду.
Чомусь з просоння на щоці сльоза,
Кохана каву подає до столу,
Вологий поцілунок, як роса,
Бажає щастя з рідного порогу.
Робота жде, впрягаюсь у вірші,
Живу на світі, бо Господь тримає,
А доля, що припала до душі,
Мене і досі, як колись кохає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328465
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2012
автор: Віталій Назарук