Боже всесильний, могучий,
Душу зчаруй мою в камінь!
Щоби ніхто вже не мучив
Тілом своїм чи устами.
Щоб вже ніколи до смерті
Я не страждав від кохання,
Допоможи мені стерти
Згадки про всі ці знущання!
Щоб, мов гранітна статуя,
Час і призначення своє
Як написав ти, прожив я
Вже без провини любої!
Щоб не платив, Боже, знову
Плату кроваву позору
За ті хвилини любові,
Що вже доб’ють мене скоро!..
12-13.02.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328449
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.04.2012
автор: тарпик