механізми старечих пророцтв
як слизькі драбини, що ведуть до пекла.
я розрізаю кавалками воду, - то плоть твоя,
вона женеться за кимось, підточує каменюку
і більше ні звуку...
я нарізаю повітря скибками зачерствілими,-
це тіло тобою обділене,
покинуте в нерухомості аж до відчаю.
а я тут засвідчую твоє існування
на грані вибуху й обезмовлення.
монтуючи численні серії без кульмінацій,
починаючи тишу із нових абзаців,
я не знаю ким стану, обезброєна, вранці...
мої очі-ножі притупились від світла і плоті,
поділ "свій і чужий", знову ти на межі,
а мене залишили...
на потім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328327
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2012
автор: Biryuza