Ти пахнеш чаєм
Спогадом минулого життя.
Мовчки,мабуть у сотий раз,
мого щоденника гортаєш сторінки
А у душі твоїй останні пам*ятаються рядки.
Повільно дихаєш,пліткуючи....
Ти кольоровим сном даруеш небо.
А квітами цілуєш серце.
Ти навіть плачеш.
Жаль,але фальшиво.
Вітаєш ніч,припиняючи день,рожевим платком,
Дивний чи Сучасний?!
Твоя незвичність збуджує,
гріючи холодом привселюдний інтим.
Суміш болю ти,поглинаєш щастям -скоріш формальним.
Секунда...сота. Ну нарешті,я зрозуміла.
- Ти крик...
Крик,що глибоко.
Надто глибоко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328064
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2012
автор: Марина Василюк