Ми зустрілися одразу після мого приїзду в Італію. Я знала тільки окремі італійські слова-іменники. Але мова складається не тільки з деяких найнеобхідніших слів: хліб, помідор, морква, яблуко, груша, ніж, виделка...Уже значно пізніше, коли я відчула італійську мову серцем, сприйняла її душею, то я проводила такий експериментж: не вдумуючись у значення слів, вслухалася у звучання мови неначе у спів пташок, дзюрчання струмка, шепотіння вітру і тоді я сприймала італійську мову як рідну українську мову. Вони дуже близькі за звучанням, мелодикою, співучістю. Українська та італійська мови, неначе рідні сестри. Мені легко спілкуватися італійською мовою. Я сприймаю італійську мову як рідну українську мову. Мені здається, що й мислю я в Італії по-італійськи на підсвідомому рівні. Я полюбила італійську мову сприйняла її не тільки розумом, а і всім серцем та душею.
Ми прийшли до Марії-Терези із моєю сестрою. Сестра перебуває в родинних стосунках із сеньйорою.
Сеньйора Марія- Тереза невеликого росту, говірка, одразу прихиляє до себе своєю щирістю, щедрістю, бажанням допомогти. Марія-Тереза народжена, щоб робити добро, допомагати людям, надавати їм дружні послуги. Хоч вона невеликого росту, але в неї велике серце, добра душа, щире почуття любові до ближнього. В неї талант до спілкування. Французький пілот та відомий письменник Антуан де Сент-Екзюпері твердив, що спілкування - найвищий прояв людського життя. Коли я залишилася з Марією-Терезою наодинці, то, маючи невеликий запас італійських слів і страх перед незнайомою мовою, незчулася як подолала мовний бар"єр і зуміла поспілкуватися з цією милою, чарівною жінкою. У сеньйори Марії-Терези великий потяг робити ближнім добро у вигляді подарунків, шляхетних послуг, знаках уваги та безмежна любов до ближнього. Вона обдарувала мене безліччю цінних подарунків: шарфи, браслети, годинник та багато-багато інших потрібних речей, але головне це щира увага, повага, любов до людини, бажання допомогти їй. Кожний раз, коли я приходила до неї в гості: поспілкуватись, порадитись чи просто відпочити, вона пригощала мене улюбленим напоєм джинджоріно, частувала смачними конфетами і все це з такою щирістю, радістю, задоволенням, ніби я для неї дуже і дуже дорога, близька і бажана людина.
Прийшов певний час, мені довелося повертатися у рідну Україну, то Марія-Тереза спитала чи я прийду попрощатися з нею. Я була зворушена до глибини душі, розчулена до сліз. Звичайно, я щиро бажала попрощатися з цією чарівною, ніжною, сердечною жінкою, яка робила все, щоб я почувала себе комфортно у далекій, але прекрасній Італії.
Дякую, сеньйоро Маріє-Терезо, за урок людяності, доброти, поваги, любові. Дякую Вам та Вашим родичам, усій,усій великій дружній, мудрій, добрій, сердечній родині. Ви, Маріє-Терезо, і уся Ваша родина у моєму серці. Я буду завжди пам"ятати Вас усіх. Завдяки Вам Італія стала для мене теплою, рідною, близькою країною. Я рада і горда, що Ви є у моєму житті. Нехай Господь Бог благословить Вас усіх своєю щедрістю та любов"ю за Ваші добрі справи, чуйні серця, щедрі душі, ласкаві усмішки, мудрі слова, благородні вчинки.
Живіть довго і щасливо, мої сердечні друзі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328062
Рубрика: Нарис
дата надходження 05.04.2012
автор: Зеновій Винничук