І запалили свічку на хрестини,
Хресні батьки, рідні батьки від роду,
Дали ім’я своїй малій дитині
І опустили у ледь теплу воду.
Горіла свічка полум’ям яскравим,
І язичок злітав, немов мав крила,
Душі батьківські в унісон співали,
Була родина у цей день щаслива.
Дитя зростало і горіла свічка,
І колихалось полум’я яскраво,
Текло життя, неначе бистра річка,
Точила камінь, берег обмивала…
А свічечка горіла і горіла,
Дивись, згоріла більше половини,
Тепер вона лише яскраво тліла,
В ній відбивалась чорна тінь могили.
Та час від часу полум’я кипіло ,
Немов колись, неначе знову свято,
Свіча тоді по - новому світила,
І радість поверталася до хати.
Свіча життя, немов життєва мірка,
У полум’ї її все можна прочитати,
Вона горить, неначе в небі зірка,
Проте із часом мусить догоряти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327961
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2012
автор: Віталій Назарук