Шизофренік - не діагноз,
Це - світобачення, життя...
Не треба тут віршів чи проз,
Не треба, болю, сліз, ниття...
Ти проектуєш зсередини
Свій власний світ назовні.
Нема "здорової" людини,
Ми всі є хворі й неповторні.
Нехай життя малює пензлем
Нам кожен день і кожен рік,
Але ми всі безслідно щезнем
Не розкриваючи повік...
І постать смерті всіх накриє,
Багряним ніжним полотном,
Вона нікого не жаліє,
Тебе не стане... лиш фантом
Літатиме у іншім світі,
І неважливо ким ти був
Ти будеш згадувати миті,
Коли ніхто тебе не чув.
А ти кричав про власний вимір,
В якому ти не мав проблем
Уяви це твоєї витвір,
Та ми у ньому не живем...
Тебе люди не сприймали
І розуміти не хотіли
Але вони самі не знали,
Що на це також хворіли...
Ми всі будуєм власний світ,
Складаєм на майбутнє плани.
Тікаєм від проблем і бід
Ми божеволіли й не знали,
Що глузд від нас потроху їде,
Ми все по різному всі бачим...
Твоя душа як Атлантида,
Давно затоплена й незряча.
І ти малюєш мов художник,
В тумані сонячну картину.
І в Бога віриш,хоч безбожник...
Ти схожий на малу дитину:
Наївний, щирий і відкритий ,
Прагнеш мати власний світ,
Ти воскресав, хоча був вбитий
Це особливий був політ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327927
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2012
автор: ЕТ