Забудь мене, забудь, моя вродлива.
Ми бачились на мить, щоб посміхнутись,
Очима промовляли щось важливе,
Та погляди не встигли спалахнути...
Забудь мене, забудь... Ми - безіменні,
У кожного із нас своя реальність,
У кожного шляхи свої буремні,
Та бачити тебе - для мене радість.
Забудь мене, забудь! Хто я для тебе?
Такий як всі. Такий, як більшість люду
І згадувать мене нема потреби,
Та я тебе ніколи не забуду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327840
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2012
автор: markdusel