Ти віриш небожителі нам заздрять ізгори?
Мені здається – на землі є більше раю.
Поглянь - в нас вічності - живи!
Що зорі всі зглядаються цікаво.
Скажи де більше волі є?
Із кожних вуст сміється світлий ангел,
А з кожних віч демон блищить?
Безмежності без рангів.
Наш час в долонях. Йдем!
Не можна же чекати!
Бо серце тисне докір, щем –
Любові пропадати?!
Ти дивишся стооко із весни
Холодною виною і блаженством.
Ти дихаєш в обличчя і у сни
Своїм нетлінним дивним сенсом.
А я відкрила храм душі
Навстіж: ти чисте маєш серце.
В тобі нема нічого більш,
В мені нема нічого менше.
2.04.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327730
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2012
автор: Люба Скоробогата