Зазвучали в повітрі весняні октави.
Мерехтінням повни́ться квітнева душа.
Тільки світу цього́ буде в серці замало,-
Там Любові бракує осінніх забарв.
І чи станеш колись дорікати за осінь?
Чи збагнеш незбагненних для долі речей?
Не запрошуй у сни випадковую гостю,
А зі мною знайди у надії розмай.
І десь небо для Тебе звучить молитва́ми,
Й навіть вітер із болем вступає в відносини.
Трішки холод я знову відчула між нами.
І весна... І весна напарфумилась осінню...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327693
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2012
автор: Весняна Осінь