Я зву життя, та, все одно, набридло
Дивитися у небо «правоти»,
Яке вже всім до смерті остогидло,
І в стороні лишаєшся лиш ти.
Дивитися на те, чого немає,
Крізь пальці воду пропускать.
Лиш хтось один сидить чекає,
Не знає, де любов свою шукать.
Усе, що знали ми колись з тобою:
Мистецтво, музика, життя –
Змінилося, що аж до болю,
Ніхто і досі це не визнава.
Я так боюсь – боротись перестанеш ти.
І очі ти закриєш відтоді назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327687
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 04.04.2012
автор: warfare