Люди, залишайтеся людьми!

Напевне,  кожен  себе  питав,
Для  чого  я  тут,  що  таке  життя?
Багато  сторінок  я  пролистав
І  дізнався,  велика  частина  –  це  сміття

Це  вічний  пошук  ідеалів
Яких  насправді  не  існує
Це  гучний  гуркіт  вокзалів,
Самотність  і  тебе  нічого  не  хвилює

Життя  –  для  багатьох  це  соцмережі
Це  порожні  звуки  в  улюблених  піснях
Не  ти  керуєш  і  не  ти  малюєш  свої  межі,
І  сам  себе  мордуєш  у  пекельних  кайданах

Життя  –  безідейна  пародія  на  щастя
Круті  мобільні,  ще  кращі  марки  авто
Хтось  емоційний  –  безглузді  порізи  зап’ястя
А  скажи  комплімент  –  почуєш  відразу:  “а  ти  хто?”

Ми  творимо  ілюзію  гарного  життя
Банкети,  весілля,  привітання…Букети
Для  незнайомих  людей.  А  для  друзів  
                       відсутнє    мережі  покриття!
Один  одному  в  серця  встромляємо  арбалети…

Сперечаємось,  кричимо,  б’ємося  за  доведені  ідеї
А  самі  не  знаємо  для  чого  насправді  потрібні  серветки
Спитаю  тебе…коли  був  востаннє  у  цирку,  а  в  музеї?
Схаменіться…  гляньте  в  очі,  ви  в  чужих  руках  маріонетки

Бо  ти  не  пан  власно  життя,
Одними  керуєш,  інші  –  залюбки  тобою…
І  мене  гризуть  докори,  кричу  в  майбуття
Друзі,  що  робиться  з  вами?  Будьте  собою!

Пишіть,  любіть,  ставте  перед  собою  цілі
Слухайте  лише  звуки  душі  і  пориви  серця,
Не  корись  нікому,  а  ні  –  то  опинишся  на  прицілі,
Люби  сонце,  вітри,  природу,  будь  з  душею  митця!

Життя,  справді,  дуже  складна  річ.
Дивлюсь  новини  –  одне  розчарування
Там  вбили,  там  зґвалтували  –  сльози  зусібіч.
Хтось  помер,  бо  не  витримав  життя  випробування….

Хтось  краде  у  тебе,  в  когось  ти
Люди,  прошу,  лишаймося  людьми
Дивіться  в  очі  –  ви  побачите  там  світи
Усміхайтесь,  не  покривайтесь  льодом  і  слізьми

Любіть  свою  маму,  мову  і  кохану,
Життя  любіть,  які  б  воно  не  ставило  палки
Єдину,  вільну  і  мальовничу  Вкраїну
Пам’ятаймо,  ми  вільні  люди  –  козаки!

Це  все,  що  хотів  тобі  сказати
Повір,  у  всіх  є  вічно  проблеми
Але  життя  –  це  порвані  канати,
Які  потрібно  зшити,  розв’язати  теореми…

В  врешті-решт!!!
Свого  життя  ти  архітектор
Не  спи,  не  нищ  його  дарма.  
Бо  проживеш  як  аматор  і  дегустатор
Зміни  себе  і  позбудься  важкого  ярма!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327670
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.04.2012
автор: vova_zip