Не зазирнути в душу і в думки зрадливі.
Ну дайте в руки козир хоч один.
Ти наче лихо і неначе диво.
Проник до серця, крові, до клітин.
Не вирвать серце, як не намагайся.
Ти – вірус болю. Я уся твоя!
А ти сиди. Сиди і посміхайся.
Мене твій сміх обвив, мов та змія.
Ти – це холодне і отруйне жало,
В моїх думках – і їх уже нема.
Дала до рук заточені кинджали.
Кричала: "Вбий!". Але це все дарма…
За вікна ночі падали, мов п’яні.
Ти поруч спав. Невже це правда все?!
Але нехай. Минуле у тумани
Ріка забутих спогадів несе….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2012
автор: Міщишина Христина