Не підводь мене до того краю,
ненавиджу твій лічильник
кохатися вперше й востаннє,
а... потім знову, ти схильний
схилитися і зігнути...
так,щоб усе тріскотіло
кістки мої справжні рути,
пробач,руни промовить хотіла,
не продовжуй, я знаю хто ти
ти не кіт навіть,ти не шкодник
збудити о п'ятій ранку!!!
хто ж відмовить тобі мій змовник...
мій збудник... мій хворобливий
тягни... тягни мої жили
обперізуйся антитілами
над прірвою хочеш мати?
хочеш дихати мною? кохати?
жили мої не канати...
хочеш зірватись - стрибай,
а втім... давай впадемо
на дно...
на холодне дно...
все одно нас ніхто не чекає...
дві брили античні два грона
їм суджено впасти... ось так...
три... два...як добре, що ти далеко
так любий? так? та краще коли ти близько
на відстані руки мілітаризму,
боже,що я мелю, до нього коханий,до лона...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327613
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2012
автор: Ольга Ратинська