Надворі морозно та зимно
І січень місяць в гості йде.
Всі поспішають, що не дивно,
Свята вечеря вдома жде.
І я виходжу із трамваю,
Крокую швидко навпростець,
А біля тротуару скраю
Сидить жебрак, неначе мрець.
В його очах той біль помітний,
Що розтривожить душу враз,
Колись він також був амбітний,
А зараз? Зараз без образ.
Ти для суспільства не існуєш,
Тебе забули навіть ті,
Кому ти й зараз не забудеш
Подати руку у дворі.
Та більше вже не сподівайся,
А краще взагалі забудь.
В своїм болоті ти купайся,
Не загороджуй іншим путь.
Тебе ніхто не зрозуміє,
Чому життя в тебе таке
І звідки вітер сильний віє,
Що так пронизує тебе...
Збіжать роки, неначе миті,
Ніхто не скаже "прощавай!"
Всі поспішають і надалі
У переповнений трамвай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327577
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2012
автор: Юрій Баюрак