Дівчам сполоханим дивлюсь в минуле
Я щось забула...
Десь там залишилось уже без мене
дзвінке й зелене,
червоно-вогняне, небесно-синє...
розсипав соняшник, як дні, насіння...
Усе фарбується в жовтогаряче -
дивлюсь і плачу...
Птахи прощаються і теж голосять
Це справді Осінь?
2008/03/10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327555
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2012
автор: Людмила Iзотова