Покинув ангел землю грішну.
Не захотів він залишитись,
Не захотів на люд невтішний
Щоночі і щодень дивитись.
Не захотів він, ангел, щастя ,
І тільки спокою просив
Й позбавити його напастя:
Щоб хтось за щось його простив.
І полетів він ненароком
В безкраї вічні небеса.
Злякався ангел. Як жорстоко
Гниє в душі людській краса.
Піднявся в вись - і все побачив:
Добро, що називалось злом.
І хтось за щось його пробачив -
Не заплатив йому добром.
Він все побачив навпаки;
Прозріли очі, чи ж на радість.
І вже втікать нема куди;
Тепер спасіння нам не дасть він.
Цей ангел, він утік від жаху,
Не захотів топитись тут,
А наші душі, повні страху,
Чомусь зайшли у глухий кут.
І тут - про ангела згадали,
І біль серця наші роздер.
Згадали, що не пам'ятали,
Що він живий, що він не вмер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327352
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.04.2012
автор: Fata Morgana