Не до сміху

Чи  ви  чули,  люди,  новину?
Стукнуло  сто  років  чабану.
Все  життя  й  робив,  що  вівці  пас...
Привітали  його  друзі  і  в  цей  раз.
Десь  на  радіо  знайшли  куму  свою  -
братиме  у  діда  інтерв'ю.
Дід  приїхав  із  карпатських  гір  -
в  центрі  Львова  радіоефір.
Посадили  його  за  стола
та  питать  ведуча  почала:
-  Ви  були  у  всіх  карпатських  селах.
Чи  траплялись  випадки  веселі?
Каже  дід:  "Було,  давно  було,
я  овечок  пас  за  все  село.
Всіх  пригнали  я  і  ще  Хома,
дивимось:  одної  десь  нема.
Хочте  мені  вірте,  хочте  ні  -  
всім  селом  шукали  аж  три  дні.
Як  знайшли  -  забили,  та  й  усе:
більш  її  гулять  не  понесе.
Думає  ведуча:  хоч  ти  плач,
утікає  радіослухач.
Та  й  гадає:  може,  ще  мине?
-  Чи  траплялось,  діду,  щось  сумне?
Каже  дід:  "Було,  давно  було,
я  овечок  пас  за  все  село.
Як  усіх  пригнали  під  кінець,
десь  був  загубився  баранець.
Я  би  вам  брехати  не  хотів  -
всім  селом  шукали  аж  п'ять  днів.
А  як  відшукався  баранець,
тут-то  йому  і  настав  кінець.
Думає  ведуча:  їй  гаплик  -
чути  з  коридору  шефа  крик.
На  очах  надія  раптом  зблисне:
-  Чи  траплялось,  діду,  щось  трагічне?
Каже  дід:  "Було,  давно  було,
я  овечок  пас  за  все  село.
Тут  вже  не  до  сміху,  скажу  вам,
бо  тоді  я  загубився  сам..."

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327250
Рубрика: Гумореска
дата надходження 02.04.2012
автор: Eldunari